Абетка виховання
1. Відповідайте на
запитання дитини терпляче і чесно.
2. Сприймайте запитання і висловлювання дитини всерйоз.
3. Надайте дитині кімнату або куток лише для її справ.
4. Знайдіть місце, де дитина змогла б показувати свої роботи і
досягнення.
5. Не лайте дитину за безладдя на столі, якщо це пов'язано з її
творчим процесом.Проте вимагайте робити лад після закінчення роботи.
6. Покажіть дитині, що її люблять і приймають, безперечно, такою,
якою вона є, а не за її успіхи і досягнення.
7. Доручайте своїй дитині посильні справи і турботи.
8. Допомагайте їй будувати власні плани й ухвалювати рішення.
9. Допомагайте їй поліпшувати результати своєї роботи.
10. Беріть дитину в поїздки цікавими місцями.
11. Допомагайте дитині спілкуватися з ровесниками різних культурних
середовищ.
12. Не порівнюйте свою дитину з іншими, вказуючи при тому на її
недоліки.
13. Не принижуйте свою дитину, не давайте їй відчути, що вона гірша за
вас.
14. Привчайте дитину мислити самостійно.
15. 3абезпечте дитину книжками, іграми та іншими потрібними їй речами
для улюблених занять.
16. Спонукайте дитину придумувати історії і фантазувати. Робіть це разом
із нею.
17. Привчайте дитину з малих, років до регулярного читання.
18. Уважно ставтеся до її потреб.
19. Залучайте дитину до спільного обговорення загальних сімейних справ.
20. Не дорікайте дитині за помилки.
21. Хваліть за будь-які успіхи.
22. Учіть її спілкуватися з дорослими будь-якого віку.
23. Розробляйте практичні експерименти, що допомагають дитині
більше дізнаватися.
24. Не забороняйте дитині бавитися з усяким непотребом - це стимулює її
уяву.
25. Спонукайте дитину знаходити проблеми і потім розв'язувати їх.
26. Хваліть дитину за конкретні вчинки й успіхи і робіть це щиро.
27. Не обмежуйте теми, цікаві для дитини.
28. Давайте дитині можливість самостійно приймати рішення і
нести відповідальність за них.
29. Допомагайте стати особистістю.
30. Допомагайте знаходити варті уваги телепрограми і радіопередачі.
31. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її можливостей.
32. Заохочуйте максимальну незалежність від дорослих, не втраючи при
тому поваги до них.
33. Вірте у здоровий глузд вашої дитини і довіряйте їй.
34. Намагайтеся, щоб основну частину роботи, за яку взялася ваша дитина,
вона виконувала самостійно, навіть якщо ви не впевнені в позитивному кінцевому
результаті. Дайте дитині таку можливість.
35. Ведіть щоденник спостережень за розвитком вашої дитини й аналізуйте
процес розвитку.
"П'ять
основних праивл",
якими варто
керуватися у вихованні дошкільнят
Менше сварити
- більше хвалити!
Менше карати - більше любити!
Менше вимог - більше
послідовності!
Менше скарг - більше
життєлюбства!
Менше погроз -більше радості!
Поради батькам
1. Навчіть вашу дитину,
що вона має право сказати "Ні” будь-якому дорослому, якщо відчує витікаючу від
нього небезпеку.
2. Навчіть свою дитину голосно кричати "Це не моя мама!” (Або "Це
не мій тато!”). Якщо хтось спробує схопити його. Це приверне увагу оточуючих і
відлякає злочинця.
3. Навчіть вашу дитину повідомляти вам, куди вона іде, коли
збирається повернутися і дзвонити по телефону, якщо несподівано плани
зміняться.
4. Намагайтеся САМІ забирати дитину з дитячого садка або школи.
Якщо за ним прийде хтось інший, попередьте про це заздалегідь вихователя або
шкільного вчителя.
5. Придумайте пароль для вашої дитини і навчіть його ніколи не сідати
в машину до незнайомої людини і нікуди не йти з ним, якщо він не знає пароль.
6. Переконайте вашу дитину в тому, що гуляти в компанії друзів
набагато безпечніше, ніж одній, особливо в пізній час. Злочинця завжди
привертає самотньо гуляюча дитина.
7. Навчіть вашу дитину користуватися телефоном-автоматом
(включаючи міжнародний). Номери домашнього телефону, телефонів батьків,
телефонів служб допомоги (101, 102, 103, ), він повинен знати напам’ять.
Навчіть вашу дитину дзвонити з мобільного телефону на короткі номери (112).
8. Фотографуйте вашу дитину не рідше одного разу на рік, а наявний
у вас опис зовнішності і особливих прикмет дитини допоможе вам в тому випадку,
якщо вона загубиться чи буде викрадена.
9. Якщо ваша дитина виїжджає за кордон (на відпочинок, на
лікування, на конкурс, олімпіаду і т.д.), їй необхідно мати при собі
закордонний паспорт. Всі документи, необхідні для оформлення паспорта, батьки
САМІ (нікому не доручаючи) повинні представити в паспортно-візовий відділ.
10. Будьте такими батьками, яким дитина зможе розповісти про все, що з
нею трапиться. Дитина повинна бути впевнена в тому, що ви завжди будете любити
її і ніколи не перестанете шукати, якщо вона загубиться чи буде викрадена.
Коли не можна карати і сварити
1. якщо дитина
хвора;
2. якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;
3. якщо дитина їсть;
4. після сну;
5. перед сном;
6. під час гри;
7. під час виконання завдання;
8. одразу ж після фізичної або душевної травми (падіння, бійка, погана оцінка)
– необхідно перечекати поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що
необхідно утішати дитину);
9. якщо дитина не справляється зі страхом, з лінню, з рухливістю, з
роздратованістю, із будь-яким недоліком, але щиро намагається його подолати;
10. у всіх випадках, коли у дитини щось не виходить;
11. якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших або найстрашніших порушень вам
не відомі;
12. якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані. В цьому
стані гнів завжди не правий.
Коли не потрібно хвалити
1. Похвала має
властивість наркотику: ще й ще! І якщо було багато і стало менше, або взагалі
не стало, у дитини може виникнути стан непотрібності, самотності і, можливо,
страждання.
2. Не можна хвалити за те, що досягнуто не своєю працею (фізичною, розумовою,
душевною).
3. Якщо дитина не заслужила, не долала труднощів – немає за що хвалити.
4. Похвали потребує кожна дитина, у кожної є своя норма похвали, ця норма
завжди змінюється і треба її знати. Якщо дитина ослаблена, травмована фізично
або душевно, хваліть її кожен день!
Увага! Дуже важливо! Похваліть дитину зранку, якомога раніше! І похвала на ніч
(або
просто поцілунок) теж не зашкодить…
10 золотих правил виховання щасливих дітей
1. Формуйте
самоповагу
2. Навчіть дитину спілкуватися
3. Пильнуйте, щоб
дитина не стала "телеманом"
4. Виховуйте
відповідальність і порядність
5. Навчіть дитину
шанувати сім'ю
6. Живіть у
хорошому оточенні
7. Будьте
вимогливими
8. Привчайте дитину до праці
9. Не робіть за
дітей те, що вони можуть самі
10. Розвивайте інтелект дитини
Криза трьох
років
У ранньому віці між бажаннями дитини та бажаннями дорослих не
було особливих розбіжностей. Якщо дитина хотіла щось недозволене, дорослі
швидко перемикали її увагу на інший привабливий предмет. До трьох років у
дитини з'являються свої власні бажання, які не співпадають з бажаннями
дорослих. Ці бажання стають певними і стійкими, що підтверджується наполегливою
заявою: «Я хочу!».
Різкий ріст прагнення до самостійності і незалежності від
дорослого (як в діях, так і в бажаннях) призводить до суттєвих ускладнень у
відносинах дитини і оточуючих. Цей період в психології отримав назву КРИЗИ 3-Х
РОКІВ. Критичним цей вік називається тому, що протягом декількох місяців
істотно змінюється поведінка дитини та її стосунки з оточуючими людьми.
Це дуже важливий момент у розвитку малюка. Дитина починає
усвідомлювати себе як окрему людину, зі своїми бажаннями і особливостями. У
цьому віці у неї з'являється нове слово "не хочу", воно починає
досить часто зустрічатися в словнику Вашого янголятка. Малюк нерідко діє
навпаки: Ви його кличете, а він
тікає; просите бути акуратніше, а він спеціально розкидає речі. Дитина кричить,
може топати ногами, замахуватися на Вас зі злим, сердитим обличчям. Таким чином
малюк проявляє свою активність, самостійність, наполегливість у досягненні
бажаного. Але уміння для цього ще поки не вистачає. Йому починає щось не
подобатися, і, як результат, дитина висловлює свою незадоволеність.
Відомий психолог Л.С. Виготський описав наступні симптоми кризи:
1. Негативізм - це не просто неслухняність або небажання
виконувати вказівки дорослого, а прагнення все робити навпаки, всупереч
проханням або вимогам старших. Дитина не виконує прохання лише тому, що його
про це попросили. Причому таке прагнення часто завдає шкоду власним інтересам
дитини.
Наприклад, мама просить дитину вдягнути тапочки, але малюк відмовляється,
тільки тому, що це прохання мами. Щойно мама перестає вмовляти, дитина відразу
починає їх одягати або наполягає на тому, щоб їй допомогли це зробити.
2. Упертість - її слід відрізняти від наполегливості. Наприклад,
якщо дитина хоче який-небудь предмет і наполегливо його домагається, це не є
упертістю. Але коли малюк наполягає на своєму не тому, що йому цього дуже
хочеться, а тому, що він цього зажадав, це вже прояви упертості. Мотивом
останньої є те, що
дитина ні за що не хоче відступати від свого первісного рішення.
3. Норовистість - цей симптом є центральним для кризи 3-х років,
тому іноді даний вік називають віком норовистості. Від негативізму норовистість
відрізняється тим, що вона безособова. Протест дитини спрямований не проти
конкретного дорослого, а проти способу життя. Дитина починає заперечувати все,
що вона спокійно робила раніше. Вона ніби бунтує проти всього, з чим мала
справу раніше (наприклад: чистити зуби, йти гуляти, прибирати іграшки і т.д.).
4. Свавілля - дитина все хоче робити власноруч, відмовляється від
допомоги дорослих і домагається самостійності там, де ще мало чого вміє.
5. Бунт проти оточуючих - дитина начебто знаходиться в стані
жорсткого конфлікту з оточуючими людьми, постійно свариться з ними, поводиться
дуже агресивно.
6. Образа близьких - малюк може почати обзивати батьків лайливими
словами, яких раніше ніколи не вживав.
7. Деспотичне придушення оточуючих - вся родина повинна
задовольняти будь-яке бажання дитини, в іншому випадку дорослих чекають
істеричні напади зі сльозами та криками.
Поради батькам:
намагайтеся коректувати поведінку дитини терпляче, тихо і не помітно. Під час
нападів намагайтеся переключити увагу малюка. Не варто постійно лаятися і
карати його за всі прояви самостійності. Не варто погоджуватися з дитиною, коли
слід сказати «ні». Пам'ятайте, що криза - це обов'язковий і закономірний етап
розвитку особистості.
